Байка.

«Горе – подружка»

(Скульская Татьяна 14 лет)

 

Хвалилася цигарочка

Перед подружками вряд;

В мене бiла сукеночка  

I дуже сильний аромат.

Я тоненька й дуже гарна,

В диму все кружляю,

А коли в душi погано,

То я помагаю.

Я уся така чудова,

Всi мене вiтають,

А коли  iдуть у гостi

З собой прихопляють.

Якщо хочеться забутись,

Або випить кави,

То й мене собi скорiше

Запрошуй до пари.

Всi до мене припадають,

Нiхто не вiдверне,

А що буде далi з  вами

Вiдомо напевне.

Всiм одразу стане добре,

Всi почують спокiй.

Той, хто мене привiтає,

Не буде одинокий.

Бiднi подружки сидiли

Та знали, що бреше…

 

От вони нам розповiли

Всю правду, нарештi.

Легенi у дiрках, прокуренi стали

I колiр обличчя змiнився у тих,

у всiх , хто до неї все бiльш припадали,

хто так i не змiг  вiдповiсти  їй « нi!»

I всю нiч до ранку , всi кашляють люди,

всi чхають , хворiють, та її клянуть.

невже ви не знали , що лихо вам буде,

до чого цигарки оцi приведуть.

Якщо б  всi курцi навколо 

Кинули палити,

То на нашiй всiй планетi

Стало б краще жити.

Ми почнемо посмiхаитсь  

Бiлими зубами,

Спортом будемо займатись   

I радiти з вами.                     

Дуже хочем, щоби тодi

Всi були здоровi,

Щоб нiколи не хворiли

i  не знали горя.